Коли веду розмову про село,
В моїй душі бринить струна любові.
Воно в трудах невтомних все жило,
І діти тут ростуть такі чудові.
Колисані під співи солов'їв ,
На полях і на розкішних луках,-
Це зміна хліборобська для батьків,
Їх радість , іх надія і наука.
Навчили ,змалку ,прихилитись до землі ,
Пізнати радість , що дарує поле,
Щоб хліб насущний був все на столі,
Батько в селі святу земельку оре.
І перебравши від батьків науку,
Всі діточки , то поміч у селі...
І під зозулі мелодійне ку-ку ,
Пасуть гусей соколики малі.
Згодом корів...потім беруть і рало,
І трактора із плугом , чи коня,
У них розваг і відпочинку мало,
Бо не оброблена до ладу ще земля.
А вечорами , хованки до ночі,
Хоч комарі спокою не дають,
Додому повертають неохоче,
Бо ноги вже втомились , не несуть.
Із них засмаглих, стомлених, бешкетних,
Ростуть робочі , вчені , вчителі...
Плеяда людей добрих , світлих , чесних,
Багато їх , що виросли в селі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Калинонька