Осіння тривога

Це  вечір,  коли  залишилась  сама,
Як  ніжна  трава  ця  посеред  асфальту.
Коли  навіть  смуток  уже  не  лама,
І  серце  сховалося  під    базальтом.

Годинник  повільно  вбиває  тишу,
А  сльози  бентежать    мій  лагідний  спокій.
Здається,  ще  мить  і  назавжди    лишиш
Мене  божевільну    лежати  долі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Sin el mar