Стежину протопчу…

Я  жінка  ...  Просто  жінка...
Буваю  і  весела,  і  сумна.
В  душі  я  щира  і  привітна  українка,
У  моїм  серці  -  рідна  сторона.

В  думках,    я  наче  вільний  птах  літаю,
Бо  хочу  все  осмислити    й  зробити.  
Стежину  протопчу  ,бо    добре  знаю,
Що  легше    йтимуть    у  майбутнє  діти.

Сад  посаджу  ,  щоби    вродив  він  рясно,
І  зерно  ,  щоб  заврунилось    з  ріллі...
Щоб  у  душі  завзяття  не  погасло
Й  свята  любов  до  Матінки-землі  .

Її  я  хочу  дітям  в  спадок  передати,
Щоб    в  їх  серцях  вона  вселилась  теж.
Горіти  ,  вірити,  добра  в  цей  світ  додати...
Любов  до  краю  ,  щоб  не  знала  меж!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924967
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Калинонька