Я хотів би бути з тобою,
Щоб мене ти без тями кохала.
Але це неможливо.. Від болю
Я беззвучно кричу, як від рани.
Уночі, коли місто стихає,
Розум -геть, серце - наполовину.
Уявляю, як ти засинаєш
У цю тиху, пізню годину.
Відчуваю твій пульс крізь стіни,
Чую дихання рівномірне,
Наче тут, за моєю спиною
Лежить Щастя і снами дихає.
Я не бачу тебе під ковдрою,
Силует лише ледве вбачається.
Треба спати лягати, бо втомлений.
Треба спати, вже й ніч кінчається.
(30.05.2020/17:36-18:03)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2021
автор: Юрчик Антихрист