У ангелів, ну звісна річ
Як правило, звичайно
Немає імені й облич
Лиш силует і сяйво
І скільки б часу не пройшло
Й не випало би снігу
Усім земним страстям на зло
(Було б їм не до сміху!)
Я в тебе все одно б влюбивсь
Єдину й неповторну
Нехай ти мала б інший зміст
І мала б іншу форму
Тебе все рівно б віднайшов
По сяйву твого гала
Чи по відбитках підошов
Як ти на сніг ступала
І залишала по собі
Як зараз пам’ятаю
Озерця талої води
До них я припадаю
Іще і досі із колін
Неначе до причастя
Доземний мій тобі уклін
За ці хвилини щастя!
5.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2021
автор: Чорнобривець