Завтра сяду в останній потяг

Завтра  сяду  в  останній  потяг,
Відпустивши  поради  інших,
Теплий  чай,  провідниця,  протяг,
Недописані  клапті  віршів.

Завтра  сонце  зій́де́  у  мажорі,
Розіллється  соком  із  сливи,
І  потонуть  в  безмежному  морі
Всі  слова  більш  не  важливі.

Перепишемо  календар  на  літо,
Відкладаючи  лінію  старту,
Час  сказати  наболіле  відкрито
І  зачинити  двері  плацкарту.

Та  раптом  вже  немає  завтра?
І  потяг  -  це  лиш  витвори  думок...
Звучить  дощу  осіння  мантра,
Перетворившись  на  листок...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2021
автор: Квітка Надії