Вона свої холодні, роси зрання,
Усім так щедро кинула до ніг,
Туман приліг спочити на поріг
А вечір шепотів їй про кохання.
Примхлива, часто сльози на очах,
Але в руках такі яскраві квіти,
Сумуємо усі чомусь за літом,
Та осінь простелила інший шлях.
Життя, неначе , дивний марафон,
Яка на фініші буде пора остання:
Звучить осіння пісня про кохання
Ще осінь зорі сипле до долонь.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: синяк