Не сплять відлюдники в глухих монастирях
...Ледь чути стерплі переклички, мовки-плачі..
І непострижені повзуть до бритваря
З надією - не вийти, а лежачим
Дозволити себе віднести в тінь
І, мо́лоді співати над тікаючим.
Життя пригадується, вибухом, й його
Свідомість - замовчати просить, ох-хо-хо...
Й не лише - по монастирях печутьсь відлюдники.
Багатьом квартири, офіси – мов будки,
Де собаки заганяються, і ввечері
Нічна тиша – друг єдиний і щебечний.
Й вірш - Їм, що на них чекають різні люди
Й погомоніти, й розповісти підзабуте:
Ми – суди́ни одне о́дному, заку́тки…
24.08.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2021
автор: Юхниця Євген