КАРТОПЛЯ ЦЕ СІМЕЙНЕ СВ'ЯТО

 


До  бабусі  на  картоплю  дуже  ми  спішили,
Познаходили  лопати  ,відра  погрузили.
Висипалось  на  город  нас  дуже  багато,
Бо  картопля  у  селі  це  сімейне  св'ято.
З  оптимізмом    і  юмором  всі  повибігали  ,
Швидко  бабкині  рядочки  перерахували.
Не  багато  ,всього  вісім  настрій  не  змінився,
Та,  як  виявили  потім  ,трішки  помилились.
Зрозуміли,  що  не  буде  коли  лінуватися
Бо  оті  кілька  рядочків  в  горизонт  впиралися.
Довгою  була  для  нас    із  грядки  дорога,
Вже  не  бігли  ,а  насилу  ми  тягнули  ноги.
Хтось  із  банки  на  голову  лив  холодну  воду,
Хтось  швиденько  витирав  косметику  з  морди,
Бо  обличчям  її    більше  не  можна  назвати,
Вся  Із  потом  красота  почала  стікати.  
Дружно  всі  стали  знімати  порвані  перчатки,
Не  поможуть  їм  уже  бабусині  латки.
А  як  глянули  на  купу  ,що  перебирати,
Почала  з'являтись  думка,  що  треба  тікати.
За  обідом  в  один  голос  встигли  заявити,
Щоб  картоплі  на  той  рік  лиш  рядок  садити.
А  бабуся  ,як  завжди  і  не  сперечалась,
Усе  буде,  як  щороку,  вона  добре  знала.
За  вечерею  усі  стали  засипати,
І  не  спорили  уже  де  кому  лягати.
Попадали,  як  ті  мухи  ,хто  де  опинився  -
Слава  Богу,    що  сімейне  св'ято  закінчилося.
Довго  потім  у  вісні  ще  усі  здригалися,
Бо  картопелька  усім  цілу  ніч  ввижалася.

Таїсія  Киян.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: Таїсія Діброва