Золота осінь стоїть на порозі
Я, ще із літом граюсь в жмурки.
Загублюся в отаві до морозів
З вітром затанцюю вальс мазурку.
Я, поцілую сонечком клен стрункий
І назбираю золотаве листя.
Попрошу в осені сонця -день ясний
Хай дзвенить, ще над гаями пісня.
О , райдужне літо, літечко моє!
Скільки у тебе сонечка краси?...
Я, візьму в душу блаженство твоє
І назбираю зір із висоти.
Я ,квіткою зацвіту в осінь Золоту
Як айстри, хризантеми жоржини.
Над рікою ,вербі косу розплету
Притулюсь душею до калини.
Холодні світанки й ранні вечори
Нагадують, що прийшла вже осінь.
То дощ, а то сонце світить з висоти
До Покрови тепло, там вже морози.
На березі річки буду чекати
Коли прийде у гості Листопад.
Щоб найкраще в душу взяти
А літо зігріло мене в Снігопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2021
автор: Чайківчанка