По Україні течуть дві річки поспіль,
Догадайтеся, люди, з відкіль.
З Рогу одного — добра і зла,
Важка доля Вкраїни є і була.
Річка одна - їй тисячі літ
Віра і Любов — Божий світ.
В Славі живем во ім'я Хреста,
Та Доля українця є не проста.
Інша річка - їй сімдесят і чотири літ
Сльози і кров — людський гніт.
По ній припливли марксистські люди
І церкви закрили повсюди.
Дехто відмовився від Христа,
До марксистів пристав не з проста.
Не віра його туди спонукала,
А зрада душі, вигоду мала.
Орда комуністів покрила Вкраїну,
Мільйони українців звели в могилу.
Як жертва й жертовник Вкраїна була.
Чи стала на часі Вільна вона?
Осколки марксистів є ще при владі,
Забрать Україну в народу вони раді.
Хіба їх турбує Рід чи Родина,
А Мова українська для них як ніж в спину.
Є українці в них черства душа,
“Какая разница” для них хороша.
Вони в житті, як банний листок
Скрізь прилипають, там де є прок.
Та не діждетесь люди закляті,
Не будете жити в Українській хаті.
Бо Україна Вільна і Єдина
В ній розквітає українська Родина
2021р. Серпень
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: Сокол