Літо йде... у жовтих черевичках,
Ще збирає квіти на стерні...
Вже тумани переходять річку,
Осінню всміхаючись мені.
Серпень похилився у поклоні,
Роль свою блискуче він зіграв.
Осінь вправно запрягає коні,
... в очереті човен задрімав...
Між землею і прозорим небом
Павутинка вічності бринить...
Піднімає на високий гребінь
Хвиля часу неповторну мить.
День такий - нема куди спішити,
Хочеться спинитись на межі...
І відчути - як прекрасно жити!
З вдячністю і спокоєм в душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: majra