А ти кричала йому: "Зупинися!"
А він все далі й далі, йшов.
А ти кричала йому: " Повернися!"
А він навмисне, твоє серце колов.
А ти благала його: " Не зрадь!"
А він не чув, твоїх страждань.
І ти знесилено впала з гори
І більш не виднілися твої сліди...
Тебе підхопили Ангели з Неба,
І понесли над Землею, в руках,
Ти вже нічого не хочеш
І кажеш : " Не треба!"
А він - повертається щоночі, у снах...
А він тобі пише і все витирає...
На фото товоє дивиться вночі.
Ти все відчуваєш....
А він про це не знає,
Що бачиш крізь простір, тепер ти.
Він мріє про тебе, щоночі
Й фантазії його не знають меж.
Ти відчуваєш його Душу. Поруч.
І віри цьому не ймеш...
Усе повертається по-колу:
Той хто пішов -
Неодмінно повернеться знову.
Той хто зрадив -
Зрадженим буде.
Той хто образив -
Образять його люди.
Усе повертається кожному з нас.
Не даруйте, іншим образ.
Не заздріть і не насміхайтесь,
Ви не знаєте, що чекає
За поворотом, на вас.
(04.09.2020)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2021
автор: Наталія Малярчук