Мені так жаль це Журавлятко,
Ці сльози так мені печуть.
Скорбота, біль і сум за татком
Із нею скрізь: і там, і тут.
Любила більше всіх на світі…
Страшна війна! Страшна війна!
Летять у вирій перелітні,
А Журавля у нім нема.
Він є у пам’яті народній
В серцях він буде вічно жити.
Знов плаче дощ за ним холодний,
Що не дозріло його жито.
Мені так жаль це Журавлятко:
До строку виросла вона.
Який хороший в неї татко!
Яка страшна-страшна війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: Шостацька Людмила