Подвижниця, соратниця Софія
Народжувала слово та дітей,
І Русова була, і – Прометей.
Їй завше вслід дивилася Росія.
Боятись їй не вистачило часу,
«Кобзар», земляцтво, мова і арешт.
Бо українка ж врешті-вона-решт! –
Сама по вінця – вибрала цю чашу.
Сіяло «Світло»* в українськім домі,
Сама Софія черкала вогонь.
Народжувались твори із безсонь,
Безсмертя засвітило тихо промінь.
________________________________
*Співзасновниця і співробітниця педагогічного
журналу «Світло»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2021
автор: Шостацька Людмила