А ти так згадкою війнув, як ніби осінь,
Коли гуляли у гаю і вилась просинь,
Як колорити розлились у синім небі,
А ми з тобою розійшлись в краї далекі
І гай у слід нам гомонів, прощався листом,
Що так на вітах весь тремтів під буйним свистом
І милі квіти і трава схилялись ніжно,
Розлука ранила серця мабуть навічно
Чому стається так в житті, спитаю в долі?
Не вберегла, не вберегла вона любові
І розійшлись дороги в нас, війнула осінь
Та гай у слід нам гомонів і вилась просинь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик