майнув

Майнув  розмай  душі  моєї,
Погасло  сонце,  жбухнувши  тепло,
І  в  серце,  що  закоханим  було,
Вп’ялась  буденність  лютою  змією.

Та  я  не  скиглю  –  я  терплю  недолю
І  для  годиться  радісний  всякчас,
Бо  шлях  життєвий  знов  піде  по  колу...  
О  так,  піде,  але  уже  без  нас.

Ми  лишимося  нарізно  обабіч:  
У  спогадах  далеких  і  сумних.
Нам  буде  байдуже  до  них,
До  незбагненних  зустрічей  віч-на-віч.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2021
автор: Ти