над землею – привид артеміди
зійшов з великим глеком самогону.
він дивиться: все правильно, все за протоколом:
неправильно ви почали обряд вогняного танцю!
всі завмерли струнко й непорушно,
вдивляючися в темряву, чекаючи на знак.
аж ось до неба скинулася курява спіраллю –
тепер ми не маємо вибору пити нам чи не пити:
нарешті він настав, час вогняного танцю!
о, жінко-чарівнице з чорним серцем,
о, створіння глибин океанської ночі!
в темряві твоєї, володарко, душі
я, знемагаючи з голоду й холоду,
шукаю святиню світла.
ти – служителька зла,
а я – цілковито в твоїй благодатній владі.
бемкає мідний священний дзвін;
надходить уроча година об'яви;
я горю та палаю від сорому й страху, –
я танцюю, палаючи, танець вогню.
вітер гукає твоє ім'я голосом чорної магії.
ти не даєш мені вибору. я зроблю все, як треба.
і ось я причащаюся, жахлива, паки й паки
вогнем полум'яного танцю,
полум'ям танцю вогню
fire dance, rainbow
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2021
автор: mayadeva