16. Ювилей переноситься

[img]http://www.stihi.ru/pics/2016/07/01/5678.jpg?6682[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63543

2  жовтня  2013р  у  Андрія  Данилко  було  40  річчя.
Святкувати  будемо  в  наступному  році.
Я  обов;язково  припруся.  Не  сумнівайтеся.



Андрій  Данилко  спав  у  своїй  квартирі  на  канапі.
Спав  так  солодко.
Але  крізь  сон  почув,  як  хтось  наполегливо  дзвонив  у  двері.
Прокидатися  не  хотілося.
Снився  фантастичний  сон.
Такого  з  ним  давно  не  було.
Було  солодке  відчуття  того  куражу,  коли  він  був  просто  провідницею  швидкого  СВ  поїзда  МОСКВА-КИЇВ  Вєрка  Сердючка.
А,  тепер  усе  здавалося  буденним  і  нудним.

А,  тут  такий  сон  і  цей  дзвінок  у  двері  був  не  до  речним.
Андрій  відкрив  очі,  опустив  ноги  і  взув  пантолети  чудної  людської  роботи.
Він  з  подивом  подивився  на  них  і  повільно  оглянув  комнату.
У  кімнаті  нікого  не  було.
Він  зітхнув  з  полегшенням  і  пішов  до  дверей,  щоб  дізнатися,  кому  він  так  терміново  знадобився.

У  двері  дзвонили  не  переставаючи.
Андрій  відкрив  двері  і  побачив  перед  своїм  порогом  увесь  склад  балет-группки.
Вони  були  всі  збуджені,  одягнені  хто  у  що  встиг.
Як-ніби  рятувалися  втечею  і  узяли  з  собою  все  найнеобхідніше.

Актриса,  що  МАМА,  накинулася  на  Андрія  зі  сльозами.
Стала  його  оглядати  з  усіх  боків  і  голосити:

-  Андрюша!
Це  що  ще  за  справи?
Ти  від  нас  їдеш?
А,  як  же  ми,  як  я?
Ти  що  нас  не  любишь?

І  давай  усі  ридати  у  три  струмки.
Андрюха  перелякано  дивився  на  усіх  і  не  міг  зрозуміти,  у  чому  справа,  що  трапилося.
Взагалі  куди  він  їде?
Чому  він  про  це  дізнається  останній?

Він  крикнув  на  всіх:

-  Діти  мої!
Я  щось  не  виспався  і  з  цього  повторіть  мені  повільно:  куди  я  їду?

Мама-актриса  не  утрималася  і  стала  кричати:

-  От,  номер,  він  не  знає!
Увесь  інтернет  гуде,  що  Сердючка  до  якихось  Олігархів  Міністром  їде  працювати.
А,  заправляє  там  Листоноша.
Навіть  Криве  Дзеркало  під  себе  підім*яла.
Вечірки  для  усіх  гумористів  влаштовує.
Кобзон  там  вже  віллу  будує.
Майданчик  для  своєї  повітряної  кулі  у  Донецьку  замовив.
Встановлює.

Андрій,  коли  це  почув,  перехрестився  і  прошепотів:

-  Зберіжи  мене  Господь.  Сон  у  руку!
Я  думав,  що  мені  це  усе  сниться,  а  це  правда.
Я  в  шоці!
Мама!!!
Що  робити?
Хлопці,  вона  чаклунка?

Шоу-балет  здивовано  переглянулися  і  запитали:

-  Андрюша,  ти  про  кого?

Андрій:

-Ви  ж  самі  казали,  що  Листоноша  про  це  увесь  інтернет  завантажила.
Або  я  щось  не  зрозумів?

Усі  згідно  кивнули  головами.

-  І  що  робити?  Заходьте,  будемо  думати.

Усі  дружньо  зайшли.
Пройшли  до  кімнати,  сіли  на  канапі.
Побачили  на  столику  велику  тарілку  з  варениками  і  поряд  вишневі  кісточки.

Мама-актриса  по  цікавилася:

-  Андрюша,  звідки  така  краса?
Сам  варив  або  замовив?


Андрій  здивовано  подивився  на  стіл.
Потряс  головою.
Перехрестився.


-Це  не  моє.  Звідки  це-  я  не  знаю.


Сів  у  крісло  і  поклав  ногу  на  ногу  у  своїх  дивовижних  пантолетах.


Мама-актриса  запитала  Андрія:


-  Андрюша,  а  пантолети  звідки?
Червоний  Кепель  подарував?
Листоноша  казала  у  інтернеті,  що  ти  відмовився  на  ньому  одружитися  і  він  з  горя  до  Парижа  полетів.
Так,  ти,  що  знайомий  з  цією  Листоношоу?
Хлопці,  а  може  у  нього  амнезія  чи  дежавю?
Признавайся  швидко!


Андрій  махнув  рукою  і  сумно  подивився  на  стелю.


І  тут  усі  здригнулися  і  з  переляку  попадали  на  підлогу.
Мама-  актриса  устигла  схопити  тарілку  з  варениками.  
А  чого?
Шкода!
З  підлоги  усе  потім  збирати  не  охота.


А  це  задзвонив  Андрюхин  телефон.
Да,  так  голосно,  що  можна  зі  страху  обос...


Данилко  узяв  телефон  і  запитав:


-  Ну,  i  кому  я  так  терміново  потрібен?


У  трубці  хтось  прокашлявся  і  молодим  голосом  запитав:

-  Мені,  моя  радість!  Довго  ще  будеш  випендрюватися?
Дивись,  а  то  Філя  подарує  своїм  дітям  і  що  тоді?


Андрій  здивовано  перепитав:


-  А,  з  ким  я  размовляю?
Ви  хто?


У  трубці  хтось  засміявся  і  промовив:


-  Я  твій  новий  імідж!
Бери  адвоката  і  до  мене  кулею.
Контракт  підписувати  будемо.
Я  тебе  чекаю.
Листоноша.


Андрій  впустив  трубку  телефону  і  перелякано  прошепотів:


-  Вона  говорить,  щоб  я  приїздив  з  адвокатом.
Що  робити?


Мама--актриса  відповілала,  що  вона  не  знає,  як  вони  це  зроблять.
І  тут  один  танцюрист  балету  викрикнув,  що  він  знає,  як  це  зробити.
Усі  здивовано  подивилися  на  нього.


-  Цей  Кепель,  що  тапки  подарував,  казав,  що  вони  чарівні.
Так,  що  ти,  Андрюха  можеш  у  них  летіти  куди  захочеш.


Андрій  здивувався:


-  Це  як?  І  чому  я  ще  вдома?


На  це  танцюрист  відповів,  що  потрібно  переодягнутися  у  Вєрку  Сердючку.
Тільки  так  вийде.
Увесь  балет  і  Мама  злякано  заголосили:


-Андрюша,  батько  рідний,  а  ми  як  полетимо?
Ми  навіть  не  знаємо,  де  і  чим  туди  їхати.


Данилко  у  цей  час  вже  переодягнувся  у  Вєрку.
Узяв  до  рук  усе  що  хотів  і  крикнув:


-  Ну,  чого  стоїмо?
Швидко  привели  себе  у  порядок.
Мамо,  ви  де?
А,  тепер  усі  дружньо  обняли  мене  і  міцніше.
А,  я  зараз  тапки  взую.
Ну,  Кепель,  якщо  не  вийде,  я  тебе  і  у  Парижі  знайду.


Не  устиг  Андрій-Вєрка  це  усе  проказати,  як  вони  усі  з*явилися  біля  магазину  Карена.
На  сходинках  магазину  сиділи  "кролики".
Вони  продавали  варених  раків  по  5000р  за  кг.
Але,  чомусь  ніхто  не  хотів  їх  купувати.
Так  вони  половину  вже  з  пивом  з*їли.
Хоч  Карену  прибуток  з  цього.
А,  то  пиво  окрім  "кроликів"  більше  ніхто  не  хоче  пити.
Коли  Вєрка  з*явилася  з  не  звідкись  разом  зі  своїм  балетом,  Данилець  подумав,  що  це  біла  гарячка  за  ним  з  України  прилетіла.
Моїсеєнко  мудро  на  це  відповів,  що  удвох  її  бачити  не  можна,  так  що  це  не  вона.
Можливо  якась  печія  після  випитого  пива  або  просто  міраж.


Вєрка  обтрусила  пил  з  панталетів  і  перевзулася.

-  Хлопци,  привіт!
Як  торгівля?
А,  де  раків  ловили?
Самі  вигодували?
Цікаво  чим?
Вони  ж  тухлятиною  харчуються.
Ну,  ви  мужики  і  фантазери!
А,  де  тут  мешкає  Листоноша?

"Кролики"  засміялися:

--Верунь,  ну  ти  і  дивна.
Вона  удома  у  Донецьку  живе.
Так  що  чекай  скоро  з*явиться.

Листоноша:

-  Верунь,  рада  бачити  тебе  і  твоїх  "дітей".
А,  де  адвокат?
Як  контракт  підписувати  будемо?

)))))))  Про  адвоката  просто  забули.
Добре,  час  ще  є.
До  нових  зустрічей.
Листоноша  Таня.

01.07.2016

продовження  у  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922071

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: Pismonosiza