Золотий годинник. Під ним позолотилася шкура,
А в душі голо і пусто - ница натура.
Колекціонує душі, що здалися - продалися.
І тремтить перед своїм господарем, щоб той не злився.
Розповідає байки які є на світі чуда...
А в кишені дзвенять тридцять срібних - Іуда.
Вчить як жити, любити, прощати...
Втім, на смерть народами посилає вмирати.
Немає в нього ні сім'ї, ні землі, людського не може мати,
Є лише вдалі поняття та терміни якими можна маніпулювати.
Винищує культуру, духовність, щоб не було народної приналежності.
Ми всі намагаємось втекти, а вибираємо залежності.
Ким би не був цей незнайомець тут він лишній.
За всі діяння, його притягне пекло. На Землі править Всевишній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: DarkLordV