ти опинився на чужині, ти тут нічого не знаєш.
навіть нема де сховатися, коли небезпечно й сумно.
аякже. тепер ти виходиш на сцену. ти – сам;
публіка шаленіє, підбадьорює і дуріє;
ти почуваєшся милосердним, безсмертним і всемогутнім,
о, ти міг би приймати цю народну любов цілу ніч.
авжеж, це – любов! але ти любиш тільки свою
дбайливу та лагідну пляму світла.
хлопчик в калюжі світла.
блазні та клоунеси лежать під твоїми дверима,
а також мішки подарунків та гори всіляких квітів.
це все – реквізит життя артиста, як наркомана.
ти потребуєш цього всього
ще більше, все більше та більше,
мов насолоди від викривлення
чи реальности, чи свідомости;
саме час поглянути в дзеркало
неупереджено, й навіть скептично.
вони тебе люблять, а ти
любиш лиш оплески й славу.
ця слава – як пляма світла,
а ти в ній – дитина в калюжі.
раптом згасло сонце. публіка якось вимерла,
а ти стоїш на сцені: співати чи не співати?
багато-багато років минуло, відколи ти вперше вийшов
до народу, аби проповідувати, що ти там проповідував.
– здається, штук 5 історичних епох. ти плачеш
сльозами вдячности, як завжди: добре, дітки!
заспіваю для вас ще один раз, якщо ви наполягаєте.
знов ти в світлому крузі, довкола тебе – пітьма,
знов ти нікого й нічого не боїшся у цьому світі.
хлопчак у калюжі світла, – кажуть про тебе демони, –
тут ми нічого не вдіємо. ти їх не чуєш, отже
їх і немає насправді
spotlight kid, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=g0nyI3lDsB0
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: mayadeva