Якщо піду якось нежданно,
Нікого прошу не винить,
Бо Небо кличе неустанно,
Та в височінь свою манить...
Колись, казали – не судилось
Мені в земне життя прийти,
То ж каялись, що помилились,
Всі, хто посмів таке ректи...
Та я прийшла, переборовши,
Лихі прогнози та страхи,
Кровавим болем окропивши,
Терново вплетені шляхи...
Для чого я живу на світі,
Не визнана моя де роль…
Шукаю сенс у розмаїтті,
Стоптавши душу у мозоль...
Та Богу дякую за ранок,
Благословенний кожен день,
За ніч, що запалить світанок,
Співаючи й сумних пісень...
Права не маю нарікати
На Богом даний днів потік,
Судилося хоча страждати,
Доп’ю смиренно я свій вік…
Якщо піду якось нежданно,
Нікого прошу не винить –
Душею завжди буду з вами,
Хоч моя свічка й догорить…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
9.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2021
автор: Lilafea