Я бачив дивний сон,
Як дощової ночі,
Мільйони тіней йшли
Скалічені, без сил...
Стогнали в унісон
Похмурі поторочі,
Що вилізли з золи
Або старих могил...
Без шляху й майбуття
Плелися хороводом...
І падали навзнак,
І борсались в пітьмі.
Нечистий місяць стяг,
Втопив за небозводом...
Лишився тільки дощ
І блискавки німі...
І плакали, хоч сліз
Їм часто не ставало,
Примари моїх мрій,
Наївних дивних снів...
Дивились тільки вниз,
Як в темне одіяло,
Погаслими очима
З-під темних каптурів...
Прощайте і простіть,
Невинні, добрі діти...
На кладовищі мрій
Для вас зведу я храм...
Я хочу жити ще,
Я буду ще горіти.
Спокійно, як ліхтар...
Це обіцяю Вам.
2020-07-05
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2021
автор: МАТЕО