я завжди був на цинічному боці людства.
я проганяв любов, коли вона приходила,
кажучи: йди мороч голову тим романтичним дурням,
що сприймають тебе серйозно,
бо ти – примітивна гра.
як я можу тепер пояснити моєму серцю
таку поведінку? адже любов – сліпа.
ми не маємо вибору; ми заходимо надто далеко,
і там в незнайомих обставинах
швидко втрачаємо розум,
коли кохаємо.
коли я дивлюся в твої таємничі очі,
бачу себе, що вдивляється в них
в сподіванні побачити знов
образ мого небесного щастя.
коли ти до мене так усміхаєшся,
вчуваю покликання до героїчних вчинків.
буває, що залишаю тебе
розгніваною, в роздумах і в смутку.
я не знаю, добре це чи погано,
але я хотів би, щоб ти була безтурботною;
я готовий заради цього
подвійно журитися на самоті.
не смійся, і не думай, що брешу:
ти потрібна мені для життя, як повітря.
ніколи не думав, що можна бути
настільки розумним, далекоглядним
і безрозсудним, коли кохаєш.
кохання – моя твердиня.
– здається, так сказано в біблії
про віру, та ми безумовно віримо
в кохання, коли кохаємо
makin' love, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=F1LvViMLKNo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: mayadeva