Якби я мала, ясні чорні очі
Тоді б напевно приходив щоночі
Всміхався місяць, виглядав з- за хмари
Яскраві зорі, посилали б чари…
Якби ж я мала, брови - рівну стрічку
Тебе б кохала, прославляла нічку
Що спромоглася нас обох сп*янити
Лиш вона зна, важко одненькій жити
Не спалось вітру, напевно, як й мені
Шовкові трави прихилив до землі
Ніби нашіптував пісню кохання
Хто ж приголубить - мене до світання
Любий , а я - маю зелені очі
Розповіла б, таємниці жіночі
Хай би мене зморила денна втома
Та я б кохала, раділа б, що вдома
У ліжку тепло, уже не одненька
Блажений спів – слухала б соловейка
Чи й збудеться колись, ця моя мрія?
Ховались зорі, лишалась надія…
Збігли роки, вже давно сиві коси
Стрічаю ранок, ледь срібляться роси
Та не приносить втіхи надвечір*я
Не об*єднались, зіроньки в сузір*я
Якби ж ти Боже та й дав чорні очі
Причарувала б, втішалась щоночі
Щоб по житті, розпач не тиснув серце
Вселяло віру сімейне джерельце
І я б пізнала те, жіноче щастя!
28.07.2921р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2021
автор: Ніна Незламна