* * * (Вони сиділи в місячному світлі…) * * *

Вони  сиділи  в  місячному  світлі.
Вони  мовчали,  як  німа  струна,
І  руки  їх  пожадливо  стискались,
Їх  погляди  злились  в  єдине  ціле…
Він  відчував,  що  на  душі  у  нього
Росте  і  шириться  важка  безодня,
Як  кров  бурхливо  гупає  у  скроні,
І  млость  розлита,  мов  вода,  по  тілу…
В  його  смутному,  зболеному  серці
Оркестром  грали  різні  почування.
Вона  ж  чекала,  і  вона  боялась…
А  час  ішов,  холодний,  невблаганний,
І  грався  місяць  із  її  волоссям,
І  срібло  розливав  по  її  щоках,
Де  заблищали  сльози,  наче  перли…

Одного  вечора,  в    одній  кімнаті
Дорослі  діти  бавились  в  любов…

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Матео Галицький