***
Ця ретро-мода влітку — дежавю.
У певнім сенсі колесо сансари.
Уяву розтривожено: ловлю
стару епоху в рухах тротуарних.
У натовпі відшукую себе —
школярку безпечальну сімдесятих,
коли ще так далеко до небес,
земля — аби упевнено ступати.
Витає жар по стінах кам’яниць,
тепло відбите огортає серце.
Побіжно придивляюся до лиць,
що пропливають маревом сентенцій.
Минуле у розкиданих словах.
Емоції — зірки багатокутні:
гнучка платівка Клода Франсуа,
і «голоси» Америки на кухні…
А літо зріє, змінює ходу.
Сопрано вибули з капел пташиних.
У невід’ємній тиші перейду
і я за ним до кольору ожини,
якого хмара набере важка
і за прогнозами накриє місто.
Вже й серпень не приховує ріжка,
щоб засурмити високо й барвисто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Надія Позняк