Вже надво́рі ранок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босонога, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить, блискоче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в золоті, плодами пишається.
Он, попі́д парканом ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Медовий сма́к, ніжний, як не прославляти.
Під парка́ном вишні й позички червоні,
Ніби то́, рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
В силу вбираються грона виногдану,
Я ще не ра́з, поспішатиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Сердечко тішиться, сприйма літні чари.
Дні чудові прибули – краса повсюди!
На душі́, так тепло, тож радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп'ю,
Вже любов'ю наповнилось моє єство.
Вітерець… наспівує поміж трав пісні,
За це все, подякую Богу і землі!
25.07.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Ніна Незламна