Я розпізнав

Я  розпізнав  красу  -  вона  у  мріях.
Я  розпізнав  життя  -  воно  у  жертвах.
Я  розпізнав  себе  -  я  ідеальний,
Хоча  й  лише  у  деяких  моментах.

Я  всіх  люблю,  а  більше  ненавиджу.
Я  знаю,  що  доречно,  а  що  ні.
Коли  весь  світ  плекає  дивовижу,
Ви  ж  наче  раки  у  річковім  дні.

Шукаєте,  де  краще  сісти,
Де  покусати,  де  набити  черев.
А  я  зродився  там,  де  я  зродився.
І  вас  мені  був  напророчив  дерев.

Тупий,  старий,  дурний  неначе  простір.
Він  знав,  що  буть  розумними  не  ваше.
Тож  обертатиме  вас  у  кору
Й  відозве  всіх  нічтоже  ся  сумняше.

Агов,  брати,  вас  кличуть  в  світ  звитяги.
Ви  ж  народились  у  чудовий  час,
Коли  є  сила  більша  за  кохання,
Коли  ви  помолились  вже  в  останнє,
Коли  немає  в  долі  вже  прохання,
А  ви  живі  і  є  живий  наказ.

Наказ  не  зволікати  й  не  тужити.
Наказ  забути  про  своє  єство,
Але  Вітчизні  файно  послужити,
Кричати,  вмерти,  жити  до  того.

Як  прийде  розуміння,  прийде  спокій,
Прийде  руда  красуня  розсмішити.
Ти  руку  на  чоло  її  положиш
Й  дозволиш  замість  себе  засурмити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: marlboro_3