У рань ще заспану, імлисту,
Трава ледь дише, позіха,
Роси навішала на листя
І в тім не бачила гріха.
В дзвіночки вітерець не дзвонить,
Що вже розквітли на буграх,
Мурахи в пелюстках півоній
Дрімають, загубивши страх.
Ще сонце дня не починало,
Вони із ніччю – на межі,
Та двері в небі прочиняють
Хмаринок сірих муляжі.
Нарешті випливли з туману
Навстріч мені верба й ставок…
Запахло м’ятою й дурманом.
Пив сіру плісняву пісок.
27.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: Ганна Верес