Не плач, моя душа, бо серцю важко й так
Дивитися, як ти змагаєшся з журбою!
Утішся, люба, хоч прощання час настав,
Та скоро повернусь нежданою порою,
Під руку підемо гуляти ми з тобою.
З усмішкою дивитимуся пильно в очі,
Тремтливий стан твій обів’ю руками,
Усе-усе детально розповім охоче
Про дні веселі та нестерпні злами,
Про злу печаль від відстаней між нами,
Про сни, які наснилися в розлуці.
Прощай, міцніючи від радісної мрії,
Не плач, моя душа, бо серце й так у муці:
Дивитися, як никнеш в безнадії,
На ліктик нахиливши коси русі.
Оригінал:
Не плачь, моя душа: ведь сердцу нелегко
Смотреть, как борешься ты с лютою тоскою!
Утешься, милая: хоть еду далеко,
Но скоро возвращусь нежданною порою
И снова под руку пойду гулять с тобою.
В твои глаза с улыбкой погляжу,
Вкруг стана обовью трепещущие руки
И всё, и всё тебе подробно расскажу
Про дни веселия, про дни несносной муки,
Про злую грусть томительной разлуки,
Про сны, что снились мне от милой далеко.
Прощай — и, укрепясь смеющейся мечтою,
Не плачь, моя душа: ведь сердцу не легко
Смотреть, как борешься ты с лютою тоскою,
Склонясь на локоток печальной головою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920693
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2021
автор: Оксана Дністран