По попелі земному котили ми по колу
Своїм нащадкам райдужну майбуть.
Ховали у могилах століття сивочолі
Поступувань свідомих справжню суть.
Вмирали й воскресали раз висунуті гасла.
Йшли поруч патріот і фарисей.
Відновлення чекала велична та прекрасна,
Як спраглий світла сонця скарабей.
У спільному пориві здобули Україні
Соборність й незалежність на віки,
Щоб поле колосилось під мирним небом синім
І землю не топтали чужаки.
Мов новокрилий, звично ми долі далі котим,
Та шляху мудрості нема кінця.
Є віра і терпіння, однак пульсує «доки?».
Надія лиш на себе й на Творця.
Мої читачі, щоб уникнути непорозумінь, хочу
зауважити, що в єгипетській культурі скарабей символізує
шлях до Сонця ( світла), мудрість і безсмертя.
Жук котить кульку лише за сонцем і в ній зародок
майбутнього нового життя. Символ скарабея широко
використовується в кіно, літературі і в ювелірному мистецтві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2021
автор: Valentyna_S