Тихенький дощик… все крап- крап- крап
Серед городу немов на трап
Може на втіху, чи для душі
Збиравсь горобчик, скік - на кущі.
Скік- скік, скік- скік та знову упав
Ну от халепа! Чом не попав
На гілку сісти, чомусь тремтить
І, як спіймати жадану мить?
Щоб вдало сісти, не звалитись
Мабуть мені, набридло вчитись.
Злетів нарешті... наче вдало
Та враз натхнення - десь пропало
Ох, оцей дощ, це він завада
Вже ятрить душеньку досада.
Як важко взяти рівновагу
Ні - ні не буду мать повагу
Як не навчуся я літати
Як буду неньку захищати?
Он тато каже я дорослий
Та швидше це - такий не вдалий
В житті всього маю навчитись
Так- так, триматись!Не лінитись!
Горобчик сміло підняв крила
І де взялася зразу сила
Скі- скік, злетів на гілку глоду
Із крил струсив дощову воду
Сміло чирикав, - Лечу… лечу
Нарешті я, маю удачу!
***
В житті хто хоче, чогось добитись
На перешкоди не треба злитись
Рішай проблему сміливіше
Тоді і житиметься ліпше!
22.07.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2021
автор: Ніна Незламна