Зім’яті трави. Літній вечір. Ми

Зім’яті  трави  пахнуть  вже  серпнево
Під  сонцем,  що  випалює  усе,
І  ледве  прихисток  і  тінь  дають  дерева,
Від  спеки  нас  врятовує  гляссе,

У  чашці  льод  голубить  ніжно  каву,
А  ти  із  трав  зібрав  мені  букет,
Вже  офіціант  приносить  нашу  страву
І  ти  сказав  мені  у  вічі  комплімент,

Так  смачно,  лагідно,  чуттєво,
Здається,  світ  цей  створений  для  нас,
Ти  кажеш  про  кохання,  я  –  взаємно,
І  почуттями  сповнюється  час.

Навколо  люд  на  дивній  своїй  мові
Щось  гомонить,  а  ми  –  чужинці  серед  них,
Закохані,  п’янкі,  шалені  в  своїй  змові,
Коханці  й  в’язні  відчуттів  палких.

Над  морем  чайки  кличуть  у  польоти
І  лине  сонце  вже  за  небосхил,
День  забирає  всі  свої  турботи,
А  ми  разом,  без  пам’яті,  без  сил,

Приємна  втома  ллється  моїм  тілом,
Твої  цілунки  сповнені  жаги,
Це  все,  чого  коли-небудь  хотіла:
Зім’яті  трави.  Літній  вечір.  Ми!

21.07.2021

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Кіра Зубаль