Перші кроки топ-топ по землі малятко.
Тягне руки до травички, сонечка-кульбабки.
Всміхається до квітоньки, до ротика тягне,
Хоч малюк, а відчуває, як краса ця пахне.
Від народження людина й природа - єдині.
Чому потім виростаєм й черствієм? А нині
Природу-матінку чомусь, навіть, зневажаєм.
Лиш про статки і багатство тепер тільки дбаєм.
Чому ліс, поля, озерця на Землі байдужі?
Що, - зазнались? Горді, зверхні тепер стали дуже.
Це все пити, споживати будуть й ваші діти.
Чи на острови, в маєтки, відправите жити?
Схаменіться, люди добрі, поки ще не пізно...
Доброту носіть під серцем й не думайте грізно.
Не робіть зла і біди на Землі нікому !
Нехай сниться, як у пісні, трава біля дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Галина Лябук