Я почуття навчився з серця виривати!
Я вміло відсікаю все, що тягне в жалість!
Я повний вчора був, - тепер нема що взяти,
А чи було щось, чи здалась та небувалість?...
⠀
Куди летиш баски́й запря́г років похожих?
Куди несеш, адже ми вештаєм по колу?
В цій скачці змінюємось на прохожих:
Сумних і зморених, що злобу шлють навколо.
⠀
Свого не помічаючих жаско́го болю,
Не розуміючих, кому несем образу.
Як добре - наша зустріч не змінила долю,
Бо ми й без того помилялися щоразу.
⠀
Оригінал
Я научился вырывать из сердца чувства.
Я так умело отсекаю все, что тянет в жалость.
Еще вчера я полон был, сегодня - пусто,
А было ль что, или мне только показалось?
Куда ж летишь, лихая упряжь лет похожих?
Куда несешь, ведь мы все движемся по кругу?
И в этой скачке превращаемся в прохожих
Уставших, грустных, ненавидящих друг друга,
Не замечающих своей саднящей боли,
Не понимающих, кому несем обиду.
Как хорошо, что мы не встретились с тобою,
Мы и без этого наделали ошибок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Юрій Шибинський