на ній зійшлися всі мої мрії.
жодної з них не лишалося поза нею на чорний день.
ви знаєте, як це буває:
коли вас приймають без жодних умов,
ногами ви на землі, а головою – в хмарах,
й там у хмарах відбуваються неймовірні речі.
там без упину палахкотіли сліпучі вогні;
всі мої мудрі думки миттю звіяло вітром.
я простягнув свою руку, й схопив божевільну блискавку.
– тепер, озираючися, я дивлюся на те,
як дивляться збоку на лють та шаленство.
я не шкодую і не турбуюся:
просто я згадую все, що було.
я літав над шпилями страхітливих гір,
я не боявся прокинутися і впасти.
я вигукнув до них наївне запитання,
й мене оглушила не відповідь,
а громоподібна тиша.
я, мов дитина коштовностями, грався твоїми словами;
я приміряв їх до себе, й пишався: вони мені личили.
зараз я стою голий під дощем,
з мене течуть барвисті патьоки;
їх поглинає земля.
можна сказати, я втратив віру.
насправді це дуже важко:
і втратити, й визнати це.
з усією своєю жагою, з тягарем розбитих ілюзій
я – звичайний собі чоловік,
що бреде від сьогодні до завтра.
так, я дав тобі все, чого ти хотіла,
й скріпив це, немов печаткою, останнім поцілунком.
ні, я не дав тобі всього, чого ти хотіла –
такі вже ми, люди землі. – такою є наша природа
no worries, ian gillan
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2021
автор: mayadeva