***




Тупцююсь  на  зеленому  лужку.
Не  поспішаю  –  тут  мені  кайфово.
Молюся  невідомому  божку,
Пасу  овець,  теляток  і  корову.

Корова  в  мене,  друже,  не  проста:
З  долини  Інду,  а  тому  –  священна,
Вона  збирає  на  лужку  мускат
У  золоте  відеречко  для  мене.

Мій  капелюх  ,  по-нашенському  бриль,
Сховав  від  світу  доленосні  мислі,
І  лише  тиша  лине    звідусіль,
І  сонце  йде  по  небу  з  коромислом.

Розхлюпа  відра  –  дощ,  немов  з  відра!
А  не  розхлюпа  –  так  тому  і  бути!
Я  пожену  отару  до  Дніпра,
Щоб  риму  зачаровану  здобути!

П’яніють  бджоли,  оси  і  джмелі,  
Духмяний  липень  підлива  нектари,
Підносить    трунку  жбани  чималі…  
І  вже  не  я  –  мене  пасе  отара.

11.07.2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: RedkaSM