Живу тепер між осінню й весною,
Де перша – в тілі, інша – у душі,
Вона вражає цвітом-білизною
І стеле шлях-стежину у вірші.
Я змішувала літо із весною,
Де зрілі помисли і норов молодий.
В характері моїм живуть зі мною.
Куди мене той норов не водив?!
Тепер спинилась між зимою й літом,
Де перща – в косах, інша – в теплих снах.
Вже на крилі мої онуки й діти.
Може, тому й живе в мені весна?!
Весь час ішла із долею в обнімку,
Котра навчила зло перемагать.
Із нею доживу уже й довіку,
Хоч іноді так боляче шмага.
Пливу життям, засвоївши уроки,
Які безжальна доля піднесла,
І хоч сивію більше з кожним роком,
Але в душі живе таки весна.
2.06.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: Ганна Верес