в ваших очах – здається, страх і замішання.
покажу вам, чого ви не знали й не бачили.
простягніть свої руки, й зможете
відчути її на дотик.
всі ми – сліпі перед її лицем.
страх і замішання скляніють в ваших очах.
боюся, без нас ви не зможете цього побачити.
ви шукаєте руками, ви розгрібаєте
повітря, немов купи опалого листя;
немов ми – справді сліпі перед обличчям вічности.
надія та відчай у ваших думках.
роздряпайте ваші руки – нехай вони кровоточать.
покажіть, як ви сумуєте за тим, чого не знаходите,
дивлячися крізь вічність, мов крізь віконну шибу.
а може, безнадія. що там у ваших думках?
без нас ви були цілковито вільними.
зараз шукайте знов того, чого не бачите,
дивлячися, мов через шибку,
через вічність надвір невидющим поглядом.
в моєму серці світиться, як вночі у великій хаті.
це світло горить на вшанування кохання, що минуло.
ті промені світла, що пронизують хмари,
напевно, так само свідчать, що небо нас не забуло.
ви не бачите? ось початок! тут починається щось
небаченого досі, небувалого й ще невідчутного.
це – початок чогось, і можливо,
так починається все на світі
бійтеся і тремтіть перед ликом того,
що незабаром полюбите,
що навчитеся любити.
це – початок, що був посіяний ще на світанку віків,
а тепер проростає, випростується,
розвивається й пнеться до неба.
вам вже не треба ловити повітря. дбайте відтак про це,
що почалося давно, а щойно тепер об'явилося –
бійтеся цього, і вчіться любити
свій страх перед ликом цього,
що аж тепер почалося
eternity, ian gillan
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: mayadeva