Персональне небо

ми  безпритульні  діти  
ми  -  малі
й  беззахисні  
в  своїм  мовчанні
дивитись  в  очі
...бачиш?
там...  в  імлі
твої-мої    життєві  
снів  деталі
ми  -  сонця  два,
а  холодно  обом
бо  то  не  світло,  
а  гаряча  сповідь
в  кімнаті  музика  -  
і  тиша  за  вікном.
чого  лиш  
параноя  
не  накоїть
зітри  слова,  зітри  уста...
згори  -  
поглянь  лишень  
на  нас  чатують  зорі
нам  моря  мало
мало  нам  землі
нам  мало  нас.
таких  як  ми  -  лиш  двоє.
згоріти  легко
тліти  -  ще  простіш
пейзажі  вражень
спогади  амеби
хтось  стиха  мовить-  
небесам  видніш.
а  хтось  шукає
персональне  небо

09.09.08

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91886
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.09.2008
автор: Аделаїда