Стрункий ірис, як бог Олімпу,
Бентежить погляд, гонить лімфу.
Що в нім магічного такого
Й краса від ружі більш убога?
А ні… таки є щось магічне –
Краса ірисів гармонічна:
Стрімкі, красиві, мов атлети,
Тому й оспівують поети.
І пелюсточків язички,
А чи скоріше пальчики –
Докупки, наче для молитви
/Чи за вогонь згадали битви/.
Ця квітка справді непроста,
Історія її – свята:
З небес веселки, від богів
Дісталась різних берегів,
Щоб звеселити людські очі,
Утаємничувати ночі.
Іриси – квіти красномовні,
Хоча доволі скромні зовні.
Дарують їх для починань,
Пізнань приємних і для знань.
В них – радість світу і печаль,
І неба неосяжна даль.
8 червня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2021
автор: палома