І все що відчуваю, то є знов...
Пуста... Така трохи легка полишеність:
З почуттям закляклого безсилля і безвиході,
Що мов в мене виламані ребра, пробите дно...
Так що, бо дай, та не знаю чого,
З цих цеглою почавлених думок,
З цих любові цілованих молитов,
Порваної в тиші святої істини - клубок.
Я все, правда, молю! Так тихо, вмерло і знов,
Відкрито з довір'ям дивлюсь.. Стараюсь.
Та каплею живиці витікає нічним сном
І таки зламано щемить та виє, про сердешну ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2021
автор: Fills Agler