То спека, а то ллє, мов із відра,
Стабільності нема нині й в природі.
І молоді, і літні й дітвора
Ніяк до цього звикнути не можуть.
Хоч ненависть у серці в багатьох
Та проклинають і погоду й владу.
Це від безвиході.Не знають вони що
Робити їм, собі як дати раду.
А треба, засукавши рукави
До праці братись, дорогі панове!
Не сподівайтесь, що хтось там "згори"
Дасть, друзі вам усе готове.
Бо дбають же вони за себе лиш
І за свої рахунки закордонні,
Нас наодинці кидають з бідою.
Мудрі правителі мабуть перевелись.
Свій рідний край боронить нині хто?
Сини і доньки бідних українців.
Мужів державних "отприски" й вельмож
Відпочивають десь "по заграницях".
Якби ж то не ховалися вони
За спини своїх татусів багатих,
Пізнали би хоч трохи "смак" війни,
Змогла б Вкраїна крила розправляти.
Коли б за справу дружно узялись
Всі можновладці разом із народом,
То вороги давно б вже утекли,
Свою ми святкували б перемогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський