[i]може й сон ... [/i]
"Та хто вони? Якась дрібота", -
Втішалась в Лондоні глупота,
"Щасливці, випадковість, пустодзвони",
Англійці вже виходять на поклони ...
"По тому полю дехто вже повзе,
Хтось сам себе мов віз якийсь везе,
Так сталось, друга - шведа обіграли,
Чи може шведи раптом грати перестали?!"
Забули у старій сліпій Європі,
Що є земля: укроп там на укропі,
Її душа - не проти поспівати,
А як потрібно, буде воювати ...
Земля, що в космос повела всіх за собою,
Що затулила Старий світ перед ордою ...
Забули, так? А знайте: таки є,
Вона згадала раптом про своє.
Притихли Лісабон, Відень, Париж,
Рим затрясло від українського "не здамся",
Десь на болотах у Москві пищала миш,
3:0 над Римом. Україно, слався!
................
Не сталося. Нема ще волі,
Щоб стати твердо за своє.
Через не можу. З криком болю
Знамено впало. Оживе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2021
автор: Дружня рука