Знову симфонія дощу лунає,
Ділять навпіл небо блискавиці.
Вітер сади додолу нагинає,
Жене хвилю по юній пшениці.
Сіра стіна прохолодного дощу,
Вже заполонила мої думки.
Я їх намить у свою душу впущу,
Потім зачиню двері на замки.
Пробігли небом гучні громовиці,
Розбурхана стихія вирує.
А Ілля-пророк мчить на колісниці,
Негода з туманом шпацерує.
Літній дощик щиро землю напоїв,
Чорні хмари втекли у кошари.
Дощ людям багато лиха накоїв,
Занотував свої мемуари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2021
автор: Віктор Варварич