Коли світ почав нагадувати одну
велику, мертву пустелю,
Коли темрява затямарила сонце надії,
Коли шлях додому заріс колючим
терням, а ти знеможена, знесилена,
спрагла впала на коліна розбивши ,
їх об гостре каміння,
коли все почало здаватися
абсурдом позбавленим сенсу, може
настав час повернутися додому
люблячого Отця. Але ж як туди
повернутися? Я ж так далеко відійшла?
Я змарнувала все, що дав мені мій
Батько, як я після цього гляну Йому в очі?
Що я Йому скажу, як все поясню?
Та Він напевно навіть не гляне на мене?
Та я вже не заслуговую навіть здалеку
глянути на місце щастя, де минули
найкращі моменти мого дитинства?
Що далі? Біль і смерть на самоті...
Але є ще один шанс - спробувати
віднайти шлях додому.
Немає сил, але я в стану і піду...
Крок...і болюче падіння.
Поволі підіймаюсь і роблю ще крок,
другий і знову падаю. Треба йти...
Воля на межі...
Серце притихло... Встаю, роблю крок...
Падаю...Рани у тілі й душі нестерпно болять.
Душа майже вже померла,
але є у ній ще маленький оазис надії,
де живе мрія зустрітись із Батьком...
І раптом бачу дорогу... Ще декілька кроків
потрібно зробити до неї... І я їх зроблю...
Встаю, падаю, встаю... І ось я вже біля
дороги додому. Вона довга, дім далеко,
але я вже на шляху, тому є надія,
що ним одного дня буде проходити
люблячий Батько... Він знайде мене і я
кинусь Йому до ніг, щоб вимолити
прощення. Я так мрію знову спочити
в святих обіймах Творця, а поки все,
що залишається це тільки чекати
на його прихід...
Якщо ти зараз відчуваєш пустоту у
своїй душі, прийди до Божого храму і
схились у молитві. Церква-це і є дорога
до дому нашого Небесного Отця.
Не відходь від цієї дороги, навіть,
якщо розумієш, що не маєш сили і
наснаги йти далі і шукати свій дім.
Ісус знає про кожен крок твого життя,
про всі страхи і немочі. Він неодмінно
прийде за тобою, щоб піднести над
хаосом подій у цьому світі, лиш тільки
чекай на Нього..
.
Луки 15:20-24
" 20. І встав він і пішов до батька свого.
І як він був іще далеко, побачив його
батько його й, змилосердившись, побіг,
на шию йому кинувся і поцілував його.
21. Тут син сказав до нього: Отче, я
прогрішився проти неба й проти тебе.
Я недостойний більше зватись твоїм сином.
22. А батько кликнув до слуг своїх:
Притьмом принесіть найкращу одіж,
одягніть його, дайте йому на руку
перстень і сандалі на ноги.
23. Та приведіть годоване теля і заріжте
і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був
мертвий і ожив, пропав був і знайшовся"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Іскра