Колише пісня душу.
Сушу аркушу орошає чорнило.
За поле виходять не придумані рими.
Гримить новоспечене речення.
Слово приречене стати останнім віщає брехливий пророк.
Вечір іде у шинок.
Шнурок розв’язався язик помело.
У тепло долонь обличчя ховається в ніч.
Пліч-о-пліч із ранком вона іде в новий день.
Де сонце натикається на посмішку.
Мішки під очима землі розгладжує радість життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Іван Пугачов