Слова не важливі, якщо не вплести їх в матерію звуку,
Сприйняття не можливе, допоки його не окреслить струм.
І це справедливо, бо інакше слова здеградують у шум,
свідомість стане зрадлива, а шлях перетвориться в му́ку.
Ми прийшли із пітьми, щоб вернутись в пітьмяне лоно,
Народившись людьми, нам все прагнеться стати богами.
Так незграбно махаєм крильми і літаєм поволі кругами,
Нам здається, що ми прямуєм з тюрми, а насправді -- в долоні.
Нехай сила тяжіння безмежно-чорно-прозорих зіниць
Так вабить падінням -- долоні слизькі не тримають за обрій.
Я впевнене маю спасіння, що зичить невпинну хоробрість:
Черпаю терпіння з безмежно-бездонних криниць.
*Void -- великий по об'єму простір космосу, в якому відсутні галактики і зоряні скупчення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Аскет