* * * (А дні ідуть…) * * *

А  дні  ідуть,  без  пафосу,  негучно  -
ПідОшов  шурхіт  в  тишині  глибокій.
Ми  їх  творіння,  їх  раби  і  учні...
На  лицях  їх  столітній  мертвий  спокій.

Ми  теж  йдемо.  Ми  теж  відходим  тихо.
Ми  залишаєм  сни,  квартири,  чати,
Альбоми  з  фото,  всі  залиті  сміхом.
Навчились  ми  прощатись  і  прощати...

Умієм  й  ми  іти  по  цій  дорозі,
Стрічати  -  й  відпускати  в  ту  ж  хвилину.
Зневірившись  у  собі  і  у  Бозі,
Чекати  на  одну  близьку  людину.

2021-06-30

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Матео Галицький