А дні ідуть, без пафосу, негучно -
ПідОшов шурхіт в тишині глибокій.
Ми їх творіння, їх раби і учні...
На лицях їх столітній мертвий спокій.
Ми теж йдемо. Ми теж відходим тихо.
Ми залишаєм сни, квартири, чати,
Альбоми з фото, всі залиті сміхом.
Навчились ми прощатись і прощати...
Умієм й ми іти по цій дорозі,
Стрічати - й відпускати в ту ж хвилину.
Зневірившись у собі і у Бозі,
Чекати на одну близьку людину.
2021-06-30
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: МАТЕО